Нова енергетична мапа світу із “зеленими” наддержавами: куди рухається людство

The Economist прогнозує вплив війни в Україні, виборів у США, конфлікту на Близькому Сході на створення "нової енергетичної географії".

фото з Canva.com

В середині листопада британське видання The Economist випустило вже традиційну обкладинку-ребус з прогнозами на наступний рік. Серед топових тем, очікувано, залишилась війна в Україні, вибори у США та Росії, конфлікт на Близькому Сході, штучний інтелект та багато іншого. 

Окрему увагу економісти приділили "новій енергетичній географії світу".

Ключовий акцент – на переході до чистої енергії, яка повинна перекроїти енергетичну мапу світу та створити нові "зелені" наддержави. В них набагато більше значення матимуть літій, мідь та нікель, тоді як роль нафти і газу, а також регіонів, які домінують у їх постачанні, зменшуватиметься.

Відмова від викопного палива до 2050 року

Цьогоріч ООН вперше за три десятиріччя закликала світову спільноту відмовитися від викопного палива у енергосистемах. У підсумковому рішенні конференції COP28 не визначено чіткого плану відмови від використання вугілля, нафти та газу, але це стало історичною подією, оскільки жоден із попередніх документів COP не згадував про це.

Літій, мідь та нікель – нове золото

На початку року Європарламент вирішив заборонити з 2035 року випуск автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння. Тим часом виробництво електромобілів у світі зростає рекордними темпами.

В найближчі десятиріччя світ також планує повністю відмовитись від викопного палива, паралельно рекордними темпами нарощуючи потужності відновлюваної енергетики.

Запланований "зелений" перехід вимагає величезної кількості металів, що використовуються у виробництві батарей для електромобілів, зарядних станцій, вітрових турбін, сонячних панелей та накопичувачів енергії. Найбільш затребувані з них сьогодні – літій, нікель, мідь та кобальт.

Критично важливі для чистих технологій метали розкидані по всьому світу, але найбільше – у Китаї. Пекін сьогодні контролює 60% світових потужностей з обробки літію та 80% – рідкісноземельних металів, виробляє 77% акумуляторів, 75% сонячних панелей та 60% електромобілів, що поставило країни ЄС в залежність від його поставок.

Повернення до атому

Енергетична криза, викликана великою війною в Україні та зростанням цін, примусила країни, що не мають достатнього видобутку газу та вугілля, шукати стабільність у атомній енергетиці. 

Японія, після аварії на АЕС "Фукусіма-1", зменшила використання ядерної енергії з 30% до 4%, переходячи на природний газ та вугілля зі світового ринку. У результаті, країни, такі як Японія, стикаються з високими цінами на енергоресурси та змушені укладати компроміси з постачальниками, навіть у випадку покупки російського скрапленого газу. Це також ставить під загрозу енергетичну безпеку через вразливість портів в разі конфлікту. У зв'язку з цим Японія відновлює ядерну енергетику, готуючи до перезапуску близько 20 реакторів, і планує виробляти 20-22% електроенергії країни з АЕС до 2030 року. Також інші країни, такі як Туреччина та Китай, шукають альтернативи та розвивають атомну енергетику, враховуючи власні газові та вугільні проблеми та мету Китаю відмовитись від вугілля до 2060 року.

Загалом можна стверджувати, що в атомну енергетику нарешті повірив увесь світ, тож його частка щороку буде зростати. За прогнозом World Nuclear Association, у наступні 17 років виробництво ядерної енергії у світі зросте на 75%.

Джерело: https://www.epravda.com.ua/publica